Коли було прийнято християнство?

Коли було прийнято християнство?
З утворенням і розвитком давньоруської держави, формую-ванием єдиної російської народності язичництво, з його безліччю божеств в кожному племені, традиціями родового ладу і кровною помстою, людськими жертвопринесеннями і пр., перестало відповідати нових умов суспільного життя. Вжиті київським князем Володимиром IP (980-1015) на початку свого правління спроби дещо впорядкувати обряди, підняти авторитет язичництва, перетворити його в єдину державну релігію виявилися безрезультатними.

Язи-кість втратило колишню природність і привабливість у сприйнятті людини, подолав-го племінну вузькість і обмеженість. Сусіди Русі Волзька Болгарія, сповідала іслам, Хазарський каганат, який прийняв іудейство, католицький Захід і центр православ’я Візантія намагалися знайти єдиновірство в особі стрімко набирає сили Російської держави. І Володимир IPна спеціальному Со-вете в Києві, вислухавши послів від сусідів, прийняв рішення для ознайомлення з усіма релігія-ми і вибору кращої розіслати в усі землі руські посольства.

У результаті було вибрано пра-вославная християнство, яке вразило русичів пишністю оздоблення соборів, красою і торжест-венностью служб, величчю і благородством православної християнської ідеї свого роду ідилії всепрощення і безкорисливості. Перші достовірні відомості про проникнення християнства на Русь відносяться до XI ст. Хри-стіане були серед дружинників князя Ігоря, християнкою була княгиня Ольга, хрестився в Константинополі і спонукала до цього сина Святослава. У Києві були християнська общи-на і церква Святого Іллі.

До того ж давні торгові, культурні і навіть династичні зв’язки (сам Володимир Красне Сонечко був одружений на сестрі візантійських імператорів Ганні) Київ-ської Русі та Візантії зіграли в цьому виборі не останню роль. До речі, близькі родинні відносини правлячих династій, в свою чергу, виключали васальну залежність молодого російського держави від візантійського центру християнства. Київський князь Володимир, хрестився в 988 р., почав енергійно стверджувати християн-ство в державному масштабі. За його наказом жителі Києва були хрещені в Дніпрі.

За со-ВЕТУ християнських священиків, в основному вихідців з Болгарії та Візантії, дітей кращих людей передавали духовенству для навчання грамоті, християнським догматам і вихованню в християнському дусі. Подібні дії були здійснені і в інших землях. На півночі країни, де залишалися сильні язичницькі традиції, спроби хрещення часом зустрічали труднощі, при-водили до повстань. Так, для підкорення новгородців знадобилася навіть військова експедиція киян на чолі з дядьком великого князя Добринею.

І протягом ряду наступних десяти тисячоліть і навіть століть у сільських місцевостях існувало двовір’я своєрідне поєднання колишніх уявлень про світ надприродного, язичницьких курганів, буйних свят рідної старовини з елементами християнського світогляду, світосприйняття. Прийняття християнства мало велике значення для подальшого розвитку давньоруської держави. Воно ідеологічно закріплювало єдність країни. Створювалися умови для повно-правного співробітництва племен Східно-Європейської рівнини в політичній, торговельній, культурній галузях з іншими християнськими племенами і народностями на основі спільних духовних і моральних принципів. Хрещення на Русі створило нові форми внутрішнього життя і взаємодії з навколишнім світом, відірвало Русь від язичництва і магометанского Сходу, зблизивши з християнським Заходом.

Християнство на Русі було прийнято в східному, візантійському варіанті, пізніше отримавши-шем назва православ’я, тобто правдива віра. Російське православ’я орієнтувало людину на духовне перетворення. Однак православ’я не давало стимулів для суспільного прогресу, для перетворення реального життя людей. Надалі таке розуміння цілей життя стало рас-ходиться з установкою європейського типу на перетворюючу діяльність, стало гальмувати роз-виток.

Коли було прийнято християнство?

Сподобалася стаття? Поділися нею з друзями!




Добавить комментарий